В.Симоненко. Лебеді материнства: квітня 2014

Висновки

Без любові до Вітчизни немає справжньої людини. Любити Україну, жити для неї - це означає любити її людей, працювати на їх благо. Дбати про те, щоб передати їм світ, землю, кращими, як були до нас, щоб озера, ріки були чистими й повноводними, степи, гаї - буйними, зеленими, повітря - чистим. Такий наш гуманістичний обов’язок. Наші духовно багаті предки споконвіку думали про нас, а ми повинні думати про нащадків, як це ведеться з прадавніх літ у нашого народу. Берегти оту високу духовність, внутрішню красу доброту й самозреченість, характерну для українського народу.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу

Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.

Головна думка поезії

Вірш “Лебеді материнства” – справжній поетичний шедевр. У центрі уваги автора – мати. Найкраща, наймиліша, найрідніша у світі! Це її добре серце, невтомні руки роблять наше дитинство щасливим, схожим на дивну казку, сповнену чарівних видінь.

Лірика В. Симоненка

Приваблює читача образністю мови, відкритістю й чесністю автора, ніжністю і ліризмом, глибоким проникненням в душу людини.